- Любовь не дорівнює біль та страждання. Якщо ваша близька людина вимагає змиритися з тим, що іде в розріз з вашими цінностями. Якщо раз за разом ви відмовляєтесь від себе (відпочинку, сну, спілкування, навчання тощо) – це не любов.
- Якщо від вас очікують що ви будете іншою, що будете кращою, що маєте змінювати зовнішність, роботу, погляди – це не любов. Ви не маєте відповідати очікуванням жодної людини в цьому світі.
- Бути собою і надавати іншому простір для цього, приймати один одного такими як є. Не знецінювати, а слухати і намагатися зрозуміти. Батьків, дітей, інших навколо.
- Як часто ви відчуваєте страх висловлювати свою думку? Казати ні? Інколи цей страх зрозумілий бо будуть наслідки. Інколи ірраціональний і його пояснити неможливо. Але він змушує зупинятися і мовчати. Чи правильно підбирати слова. Чи мільярд разів пояснювати там, де ви маєте право сказати лише ні. І для люблячої людини цього буде достатньо. Для будь-якої людини зі здоровими кордонами
- Чому ми погоджуємося на такі стосунки? Чому залишаємося там де немає безпеки? Інколи у нас взагалі немає досвіду як інакше. Інколи ми хочемо бути хорошими, віримо що зможемо терпіти чи підлаштовуватися, очікуємо що партнер оцінить це. Ні
- Нажаль цього не відбувається і якщо від початку стосунків немає поваги, безпеки, прийняття його і не буде.
- Немає вищої цінності у стражданні.
Боляче дивитися коли дітей цьому вчать. Скільки вже поколінь змінилося, а ці установки про самопожертву все ще міцно тримаються.
- У цьому світі є все що потрібно для щастя. Нам необхідно лише дозволити це собі.