Як жіноче коло підтримує роботу з травматичним досвідом

Жінки сидять на траві та бережно заплітають одна одній волосся.

Як і чому жіноче коло допомагає у роботі із травматичним досвідом.

Коли ми говоримо про травматичний досвід буває слів не достатньо. Інколи пережиті травми не дають нам сказати вголос. Кожне слово може викликати біль чи картинки з минулого.

За нас говорить наше тіло, емоції, поведінка. Травма впливає на усі аспекти життя. Вона може паралізувати діяльність жінки у соціумі, може накладати відбиток на відношення із чоловіками, жінками, дітьми.

Відчуття себе самотніми через неможливість інших зрозуміти наші почуття, наш біль. Страх травмувати інших своєю історією. Травма здатна нагадувати про себе рідко чи навпаки завжди бути ніби поряд.

І інколи говорити в голос про це складно, боляче, страшно. У таких ситуаціях жіноче коло де усі переживали той чи інший травматичний досвід є безпечним простором, де є можливість навіть не говорити. Де достатнього погляду іншого, щоб зрозуміти – я не сама.

Наприклад жінки поряд малюють вишивають чи по іншому опрацьовують свій травматичний досвід. Коли слів недостатньо чи занадто боляче промовляти, саме тоді творчість і коло рівних приходить на допомогу. Така творча робота дає можливість поступово пропрацювати травму, дбайливо до себе та при цьому відчуваючи себе у безпеці.

Присутність у такому колі доцільна лише тоді, коли травматичний досвід вже перейшов на другий рівень. Коли це не гостра ситуація. Як це працює.

Перше – це коло однодумців. Таких як ми. Тих хто насправді розуміє наші почуття і біль без слів.

По-друге, коли ми допомагаємо і підтримуємо інших у нас виробляються гормони що підвищують стресостійкість. По-третє, жіноче коло це безпечний простір. Місце де ми точно знаємо і відчуваємо, що нам нічого не загрожує.

Ані фізично, ані психологічно. Тут ми можемо відпустити контроль, наші психологічні захисти слабшають, підтримка дає ресурс на роботу із травмою. При цьому можна не говорити якщо не хочеться.

Також у такому колі можна побачити як інші учасниці впоралися. Що їх підтримує. Зрозуміти що це можливо і життя триває.

Бо тут всі жінки рівні і якщо впоралась одна, інші також зможуть. І досвід однієї жінки стає мотивацією і підтримкою для інших.