Кожна дитина по-своєму реагує на відчуття небезпеки. Під час обстрілів можуть посилюватися плач і дратівливість, змінюватися сон або апетит, з’являтися бажання постійно бути поруч із дорослим, частіше контролювати важливі речі або повертатися до більш ранніх звичок. Такі реакції не роблять дитину «капризною» — так психіка намагається впоратися з перевантаженням.
Я як мама помічаю різні способи справлятися і у своїх дітей. У такі періоди намагаюся дати їм більше контакту, гри та зрозумілих пояснень, а ще уважніше ставитися до власного стану. Мені не потрібно бути ідеально спокійною, але важливо помічати, коли підтримка потрібна мені самій.
Що може допомогти дитині:
1. Спочатку подбайте про фізичну безпеку та дотримуйтеся офіційного плану дій під час тривоги. Коротко поясніть, куди ви йдете і що робитимете далі.
2. Відповідайте на запитання чесно й мовою, зрозумілою відповідно до віку. Не обіцяйте того, що від вас не залежить: замість «нічого не станеться» можна сказати «я поруч, зараз ми робимо все можливе, щоб бути в безпеці».
3. Назвіть почуття: «я бачу, що тобі страшно» або «схоже, ти злишся». Не вимагайте швидко заспокоїтися. Обійми й дотики пропонуйте, а не нав’язуйте.
4. За можливості зберігайте знайомі ритуали, харчування, сон, рух і гру. Малювання або гра на тему того, що відбувається, можуть бути способом опрацювати переживання — їх не потрібно забороняти.
5. Дбайте й про себе. Стан дорослого впливає на дитину, але це не привід звинувачувати себе. Підтримка близьких або фахівця може бути потрібна і батькам чи опікунам.
Якщо зміни сну, харчування, поведінки або сильна тривога довго не стабілізуваються, заважають повсякденному життю чи ви помічаєте ризик для дитини, варто звернутися до дитячого психолога, невролога, психіаг або педіатра
Цей матеріал має загальний інформаційний характер і не замінює індивідуальну консультацію або екстрену допомогу.