Є багато прикладів, коли близькі друзі чи родичі не знають, що над жінкою чинять насилля. Часто побиття сприймається як щось очевидно жахливе, а психологічне насилля виправдовується або знецінюється. Соціум часто каже, що жертва «сама винна», і через це жінки нерідко починають відчувати провину у таких стосунках.
Там, де є фізичне насилля, майже завжди є й емоційне. Воно тонше, його складніше одразу впізнати. Усе може починатися з неприємних жартів, сарказму, двозначних компліментів чи коротких зауважень про вашу «небездоганність». Потім це може переходити в обмеження соціальної активності. Часто це відбувається не прямо, а через маніпуляцію почуттям провини.
Якщо ви хочете провести вечір із подругами чи родичами, а партнер реагує так, що ви починаєте почуватися винною, це не ок. Це ваше право. Якщо партнер незадоволений чи ображається — це його спосіб реагувати, але не ваша провина.
Зазвичай жертва поступово починає обмежувати контакти. Друзів стає менше, спілкування поза межами сім'ї майже зникає. Це відбувається непомітно. Партнер витісняє з її життя інших людей. Так жінка опиняється в ізоляції й втрачає можливість отримати підтримку ззовні, почути зворотний зв'язок і переконатися, що з нею все гаразд, а те, що робить партнер, не є її провиною.
Такі чоловіки нерідко виглядають приємними, харизматичними й успішними в соціумі. Їх можуть любити на роботі, з ними можуть із задоволенням спілкуватися знайомі. Але при близькому контакті розкривається інша частина їхньої особистості. Жива, емоційна, відкрита жінка може сприйматися ними як та, кого хочеться підкорити або зламати. З часом через провину, сором і власну таємницю вона сама стає дедалі більш замкненою.
Простими словами: чоловік, який б'є жінку, може бути улюбленцем соціуму, а вона — «істеричкою» в очах інших. Через це жінка часто боїться просити допомогу: її розповідь сприймається як скарга, перебільшення або вигадка.
Хочу, щоб кожна жінка почула наступне. Якщо вас обмежують у розвитку, не дозволяють працювати, штовхають, перешкоджають вільному пересуванню, б'ють, знецінюють, примушують просити гроші, обмежують у спілкуванні з друзями або погрожують — це не норма. Ви не винні. Це не соромно — бути жертвою. Не соромно — просити допомоги. Соромно засуджувати людину, яка опинилася в такій ситуації.
А ще жертвами тиранії не завжди стають слабкі жінки. Навпаки, чоловік може обирати сильну, незалежну жінку саме тому, що її цікаво підкорити та зламати. Іноді це відбувається через афективні сплески, іноді — через послідовне знецінення й контроль. Але важливо пам'ятати головне: якщо людина обирає підняти руку або психологічно ламати іншого, це її відповідальність.
Терапевтична робота в такій темі починається не з тиску чи вимоги «негайно піти». Вона починається з відновлення контакту з собою, з власними межами, відчуттям реальності того, що відбувається, і з права просити підтримку.